Що ж таке вакцинація і для чого потрібно щеплювати свійських тварин, які не бувають на вулиці?
Вакцинація-це введення в організм тварини невеликої кількості ослабленого збудника хвороби з метою викликати вироблення антитіл, що перешкоджають виникненню цієї хвороби. Іншими словами щеплена тварина, що зіткнулася з збудником небезпечного вірусного захворювання (панлейкопенія, каліцівіроз, ринотрахеїт), або взагалі не захворіє, або перехворіє у легкій формі, тоді як нещеплена тварина може загинути.
Вакцини поділяються на живі та інактивовані (неживі). Перевага живих вакцин у тому, що при попаданні в організм вони викликають слабке зараження, внаслідок чого виробляється сильніший імунітет. Інактивовані вакцини містять убитий вірус, не здатний заражати тварину. Відповідно і імунітет після таких вакцин вироблятиметься менш активно.
Кошенята отримують материнські антитіла з молозивом. Якийсь час вони мають захист від інфекцій, але поступово цей імунітет слабшає і необхідне комплексне щеплення для вироблення в організмі кошеня власних антитіл. Перше щеплення робиться кошеняті в два місяці (тільки комплексна від вірусних інфекцій), потім ревакцинація в тримісячному віці (комплексна вакцина плюс щеплення від сказу), наступна вакцинація через рік і потім щорічно в один і той же час. Усі відмітки про проведення вакцинації вносяться до ветеринарного паспорта та підтверджуються підписом лікаря та печаткою клініки.
Карантин після щеплення проти сказу 30 днів. У цей час виробляється імунітет до хвороби.
За 10-14 днів до планової вакцинації тварині необхідно надати антигельмінтний препарат. Таких препаратів зараз великий вибір (таблетки, суспензії, краплі на загривку)
Щеплювати можна тільки здорову та активну тварину з нормальною температурою тіла, хорошим апетитом, без будь-яких виділень з носа, очей, вух і не менше ніж через два-три тижні після хвороби (якщо тварина мала симптоми якогось захворювання). Вагітних і кішок, що годують, не вакцинують.
Вакцини від сказу не можна змішувати з комплексною в одному шприці, інакше вони не подіють належним чином. Для кожної із вакцин береться окремий шприц. Оскільки ампули з вакцинами зберігаються у холодильнику, перед введенням їх необхідно зігріти в руці. Холодний препарат колоти не можна. Вводяться вакцини підшкірно в область стегна (комплексне щеплення з одного, а сказ з іншого боку) і в жодному разі НЕ В ХОЛКУ! Це пов’язано з тим, що в окремих випадках у кішок після введення препарату буває ускладнення (поствакцинальна саркома), яка лікується тільки хірургічним шляхом, а в області холки проводити оперативні втручання дуже проблематично. Amerikan Veterinary Medikal Associaition ще у 1997 році було створено суворі рекомендації щодо неприпустимості введення ін’єкцій у холку. Але чомусь деякі ветеринарні лікарі ігнорують це правило. Тому власники повинні стежити, щоб під час планової вакцинації у ветеринарній клініці все робили правильно.
У день щеплення тварина може бути млявою, відмовлятися від їжі. У місці введення вакцини іноді з’являється невелике ущільнення, яке розсмоктується протягом місяця. Якщо погане самопочуття, слабкість, сонливість, відсутність апетиту триває кілька днів, необхідно звернутися до клініки. Також потрібно звернутися до лікаря в тому випадку, якщо ущільнення у місці ін’єкції має розмір більше двох сантиметрів і не зникає протягом трьох місяців або навіть збільшилось і продовжує зростати. У клініці хірург перевірить, чи не почала розвиватися поствакцинальна саркома і за необхідності вчасно проведе оперативне втручання.
Голландські щеплення “Нівівак трикет” (панлейкопенія, каліцівіроз, ринотрахеїт), “Квадрикет” (комплексна плюс сказ), “Нобівок рабієс” (сказ), французькі щеплення “Пуревакс РЦП” (комплексна) і “Пуревакс РЦПХ” , США “Феловакс”, “Фелоцел” (комплексні), Франція “Рабізін” (сказ) – рідко викликають алергічні реакції та ускладнення. А ось “Мультіфел” (Росія) та “Біофел” (Чехія) часто мають побічні ефекти.
Тварини, які відвідують виставки, вивозяться на дачу, за кордон або мають вільний вигул на вулиці, обов’язково мають бути щеплені комплексним щепленням та щепленням від сказу.
Але й домашніх улюбленців необхідно щороку щепити, незалежно від того, виходять вони на вулицю чи ні. Господарі можуть на взутті принести збудників хвороб, до того ж усі тварини рано чи пізно відвідують ветеринарні клініки, де нещеплена тварина може легко заразитися. Тому кошенята та молоді тварини в обов’язковому порядку прищеплюються щорічно. Старі тварини з хронічними захворюваннями часто не прищеплюються. У цьому випадку лікар приймає рішення щодо доцільності вакцинації.
